А для початку я скажу, що ми домовилися, що ми створюємо таку групу високого рівня фахівців, експертів, яка в режимі он-лайн буде відслідковувати ситуацію на світових фінансових ринках, а також у цілому, що відбувається зараз у світі. Це нам вкрай необхідно для того, щоб ми мали можливість своєчасно реагувати на той вплив, з яким зіткнеться наша держава, які і всі інші країни у світі.

Хоча я хотів би сказати, що ми це останні півтора роки і робили разом з вами. Тільки, як кажуть, ми ніякої паніки не піднімали, і зараз не хочемо піднімати, нікого ми не лякали і не будемо лякати. Ми розуміємо, що весь світ знаходиться в такому напруженому стані. І ми з вами знаємо це із засобів масової інформації. А ті фахівці, які беруть безпосередню участь у цьому процесі, бачать це і по різним показникам. І ми беремо участь у різних заходах світового рівня.

Тому я почну зараз із модернізації, яка передбачає захист країни від наслідків економічної світової кризи - це перше.

Друге - це означає, що ми не просто захищаємося, ми стаємо на шлях сталого економічного розвитку нашої держави, який передбачає покращення життя людей. Це головна мета.

Я не хочу, як кажуть, все чорним мазати. Я неодноразово висловлював свою точку зору про роботу Уряду і я казав, що головна заслуга цього Уряду - шановні колеги, ваша заслуга - в тому, що ми маємо другий рік поспіль зростання економіки на рівні біля 5% ВВП, ми маємо зростання дохідної частини бюджету, ми маємо зростання виробництва. І, безумовно, процес, який йде в Україні, надихає нас на те, що ми цю динаміку можемо прискорити. І таку мету ми ставимо на 2012 рік.

Але разом з тим, що ми маємо позитив, у нас є і багато негативу. Один з останніх, який сьогодні хвилює суспільство - це впорядкування пільг. Ми добре розуміємо, ми повинні казати про це правду людям: що в минулі роки незалежності було прийнято величезну кількість популістських законів, які не були підкріплені коштами. Ми це з вами знаємо чи ні? Знаємо авторів цих законів? Чи не знаємо, Миколо Яновичу?

А чого ж Ви мовчите? Нам же треба сказати людям правду.

Якщо прийняли такі закони, що для того, щоб їх виконати, треба мати 5 бюджетів таких, як ми сьогодні маємо! То скажіть, будь ласка, а де цих 5 бюджетів взяти? Якщо ми кажемо про впорядкування пільг, треба людям роз’яснювати, що ми не збираємось ніякі пільги скорочувати, ми будемо їх тільки вдосконалювати, а це означає, що ми ставимо собі мету: незахищені верстви населення захистити і підняти рівень захисту. Я вчора задаю Тігіпку Сергію Леонідовичу питання: «Скажіть, будь ласка, ми знизили хоч на відсоток пільги нашим чорнобильцям чи афганцям?» Каже: «Ні, ми підняли рівень». На 2012 рік на скільки відсотків передбачено підвищення?.. На 25%. Скажіть, будь ласка, якщо ми будемо щорічно на 25% піднімати рівень захисту незахищених верств населення, це нормальний буде підхід чи ні? На скільки в нас зростають доходи бюджету на наступний рік, Миколо Яновичу?.. На 12%, а на 25% ми піднімаємо рівень захисту. Це нормальний підхід.

Ми разом з вами звертаємось до Верховної Ради і визначаємо пріоритети в бюджеті. Я щоденно маю зв'язок з Головою Верховної Ради, як кажуть, тримаю руку на пульсі. Задаю питання: «Володимире Михайловичу, ми йдемо весь час назустріч людям. Політичний процес відбувається в парламенті. Ми кажемо там правду чи ні? Чи ми граємось з цим питанням? Дратуємо людей і суспільство. Знову не можемо з розумом поінформувати». Це проблема? Проблема.

Чому така армія, яка сидить в цьому залі, не працює сьогодні і не роз'яснює людям, що від того, чим більше чи голосніше хтось кричить чи красивіше говорить, від цього ми нічого не отримаємо. Ми ставимо собі за мету: на 25% ми піднімаємо рівень соціального захисту. Прийняли рішення - треба виконувати і чотири рази на рік інформувати суспільство. Треба проводити такі конференції, збирати громадські організації. Не чекати, коли вони прийдуть під Кабінет Міністрів, Адміністрацію Президента чи Верховну Раду і будуть ламати паркани, а збирати, людям роз'яснювати і показувати.

Я вчора дивився графічний матеріал, я вам скажу, що я бачу, що зростання економіки є. Але соціальний захист йде випереджальними темпами. І це наша політика. Наша політика повинна бути спрямована назустріч тим людям, яким найважче живеться - бідним верствам населення.

Тому я хочу сьогодні сказати, що виконання цього завдання визначено у Програмі економічних реформ і конкретизовано в Національному плані дій, над яким ми з вами повинні працювати.

Ми погодилися на всіх рівнях, що ці інструменти координації і контролю реалізації реформ повинні працювати. Але я не бачу, щоб реально вони працювали. Тому я й попросив сьогодні зібратися нам таким широким колом, щоб це люди побачили, і поговорити чесно: що нам заважає і що треба зробити для того, щоб підійти кардинально до продовження цього шляху, який ми з вами обрали.

Тому сьогодні мета спільного засідання - проаналізувати стан виконання Національного плану дій на 2011 рік, провести щиру розмову, що нам треба зробити, і врешті-решт починати підтягувати ті питання, які ми з вами з тих чи інших причин не виконали.

Головна наша мета - щоб люди відчули, що ми це робимо заради них. Це не просто така гра красива, це життя вимагає від нас: врешті-решт знайти ключові проблеми, вирішити їх і на практиці досягти результату.

Які ключові пріоритети ми обрали на цей рік? Забезпечення фіскальної і монетарної стабільності, дерегуляція підприємницької діяльності, створення основ для запровадження аграрного ринку, продовження процесів приватизації, реформування енергетичного ринку, реформування системи соціальних пільг, реформування системи медичного забезпечення.

Для обговорення поточних підсумків виконання реформ ми протягом року постійно збирались, і ми говорили про те саме, про що я зараз кажу, - і в червні, і у вересні, і навіть вже у жовтні.

Проведено роботу щодо реформування законодавчого поля. В рамках Національного плану прийнято 25 законів. Але це лише частина тієї законодавчої і організаційної роботи, яку нам необхідно було провести. З 79-ти законопроектів, які мали бути внесені до парламенту, на сьогодні внесено лише 39. Це, шановні колеги, не витримує жодної критики.

Аналіз стану виконання Плану реформ показує, що на сьогодні повністю виконано лише біля половини заходів, по яких настав термін. Не всі із згаданих мною пріоритетів Національного плану реалізовано. Головна причина невиконання заявлених пріоритетів у тому, що виконавча влада виявилася недостатньо готовою до впровадження реформ. Це такий загальний висновок.

Тому потрібно розібратися у причинах такого стану і негайно вжити відповідних заходів для його виправлення. І сьогодні ми маємо вийти з цієї зали вже з конкретними рішеннями.

Реформи потребують, безумовно, компетенції, дисципліни, оскільки це здатність керівників до своєчасних рішень у своїй сфері відповідальності. Це стосується як Уряду, так і керівництва місцевих державних адміністрацій. Розумію, що причини можуть бути різні, в тому числі, й у зв`язку з реорганізацією виконавчої влади. Маю на увазі, що адміністративна реформа, яку ми розпочали, не може бути догмою, і ми домовилися, що ми найближчим часом деякі питання виправимо, які сьогодні перешкоджають роботі Уряду. Ми вчора багато на цю тему говорили з Миколою Яновичем. Розумію, що причини завжди можна знайти, але нам не треба шукати причини, а потрібно робити висновки і діяти.

Значною мірою гальмування реформ пов’язане з невмінням або навіть небажанням керівників різних регіонів позбутися звичних застарілих методів керування. Адже нереформованість підконтрольної сфери часто є зручним полем для корупційних схем та зловживань. Як на це реагує суспільство? Ми з вами це бачимо щоденно. Відповідь відома. Зволікання з важливими реформами знижує їх підтримку, бо люди чекають реальних результатів, а чують лише про наміри. Вважаю цю тенденцію реальною загрозою, оскільки відсутність підтримки наших дій може стати однією з причин дискредитації самої ідеї модернізації країни.

Ще одна важлива складова пакету реформ - запобігання новій хвилі кризи. Ми не можемо заплющити очі на те, що в національній економіці зберігається чимало ризиків для фінансової стабільності. Сподіваюсь, що сьогодні від Уряду я почую конкретний перелік заходів, які запобігають кризовим тенденціям.

Я розумію, що в ході реформ виникає чимало непростих питань, які не можуть бути реалізовані впродовж одного року. До таких питань можна віднести реформування ПЕК, земельну реформу, медичну реформу, виконання національних проектів та інше. Але ж низка реформ мала уже сьогодні значно просунутись вперед.

Аналіз нинішнього рівня виконання Національного плану на 2011 рік свідчить про те, що не вдалось реалізувати багато завдань, виконання яких було цілком реальним.

Наприклад, що заважало Уряду своєчасно розробити план заходів для вирішення проблеми погіршення платіжного балансу та зростання негативного сальдо зовнішньої торгівлі? Я неодноразово звертав увагу на цю проблему. Термін минув ще у квітні, а лише на минулому тижні Уряд затвердив заходи щодо забезпечення стабільності фінансової системи. Однак і ці заходи викликають багато питань і не вирішують повною мірою наявної проблеми.

Дерегуляцію, яка задекларована Урядом, підприємці слабо відчувають. Не працюють «єдині вікна», залишається значним тиск контролюючих органів на підприємства. У зв’язку з цим запитую: які об’єктивні труднощі у сфері підприємництва завадили Уряду усунути чисельні дублювання документів, що подаються для одержання дозволів, забезпечити зміну підходів до здійснення державного нагляду з прямого контролю на профілактику, запобігання порушенням законодавства? Якщо єдина причина, що Комітет з підприємництва ліквідували, я вчора сказав Миколі Яновичу: відновлюємо роботу комітету. І давайте я подивлюсь, що з цього станеться найближчим часом, якщо це вам заважає.

Чому не розроблено законопроекти щодо встановлення відповідальності посадових осіб, контролюючих органів за недотримання ними процедур контролю за збитки, завдані суб'єкту господарювання? Чому не здійснено спрощення процедур державно-приватного партнерства? Належне вирішення цих питань могло б суттєво покращити бізнес- та інвестиційний клімат в країні.

Останніми днями Уряд поспішно взявся за прискорене виконання плану заходів Програми економічних реформ. Було прийнято значну кількість актів. Проте, окремі акти, ухвалені Кабінетом Міністрів, суперечать Програмі реформ. І це робиться через поспішність. Зокрема, схвалений Кабінетом Міністрів проект Закону «Про внесення змін до Закону «Про безпечність та якість харчових продуктів» суперечить Програмі економічних реформ, зобов'язанням України, взятим після вступу до Світової організації торгівлі і вимогам Європейського Союзу.

Чому Уряд тільки на минулому тижні завершив роботу з розробки законопроектів з питань приватизації та управління державним майном? Відповідно до Національного плану ця робота мала б бути зроблена ще у квітні - червні поточного року. Відтак приватизаційний процес, який мав стати потужним стимулом реформ і залучення інвестицій в національну економіку, суттєво загальмовано.

Йдуть серйозні зволікання зі створенням земельного кадастру, що у свою чергу гальмує земельну реформу, а на цьому продовжують наживатися ділки тіньового земельного ринку.

На жаль, ці приклади можна ще продовжувати і по багатьох інших напрямах реформ.

Серед завдань Національного плану є також багато питань, що викликають значний резонанс у суспільстві, але по кожному з них мають бути знайдені відповідні рішення.

Окремо хотів би зупинитись на такій соціально чутливій темі, як вдосконалення системи надання пільг. Ситуацію з виконанням завдань Національного плану в цій сфері вважаю критичною - я вже про це говорив. Тому треба врахувати всі ці помилки, які були допущені, і працювати з громадськістю, громадськими організаціями, суспільством, роз'яснювати і з року в рік їх удосконалювати. Ніхто ніякі пільги скорочувати не буде. Ми їх будемо тільки вдосконалювати. І це буде пріоритетом.

Запитую: можна було попередити такий результат, який дискредитує реформи і підриває довіру громадян? Безумовно, так. Тому нам треба все це врахувати, а що стосується невміння деяких керівників доносити свою точку зору до людей, треба зробити висновки.

По ряду заходів Національного плану термін ще не настав, однак активна робота не ведеться. Існує ризик зриву встановлених термінів. Показовими тут є знову-таки заходи щодо реформування земельних відносин, зокрема проведення інвентаризації земельних ресурсів та розмежування земель державної та комунальної власності. Я неодноразово це питання порушував майже на кожній профільній нараді, однак до цього часу питання розмежування земель дуже повільно рухається, а інвентаризація йде також погано. А без реалізації цих заходів буде затягуватися процес наповнення Державного земельного кадастру, а відтак – запровадження ринку землі в цілому.

Хочу зупинитися і на реформі медичного обслуговування. Пройшло лише півроку з часу прийняття базових законів, у пілотних регіонах є вже перші результати. Я побував нещодавно у Вінницькій області і зустрічався з мешканцями сіл, в яких у межах реформи відкрито сімейні амбулаторії. Люди задоволені, їм тепер не треба їхати до райцентру за елементарною допомогою, бо вони відчувають, що, як кажуть, під боком у них є свій лікар. Це наша мета. Це такий маленький фрагмент, з яких складається картина в цілому, як ми рухаємося. Але таких фрагментів потрібно побільше, щоб люди в різних регіонах відчували, що реформа - це не лише відремонтовані приміщення чи завезене обладнання. Перш за все - це сімейні лікарі і допомога, яка є поруч. І там, де це вже зроблено, я ще раз повторюю, люди дуже схвально до цього відносяться.

Тому реформа медичного обслуговування не повинна розглядатися як одноразовий захід чи тимчасовий. Чому я так кажу? Тому що в багатьох регіонах губернатори споглядають, як кажуть, чим це закінчиться. А закінчиться тим, що вам доведеться виконувати це завдання, і ми це робимо для людей. Тому завдання Уряду - цей процес стимулювати, створювати мотивації, в тому числі і підвищувати заробітну плату працівникам цих медичних закладів, які йдуть працювати на цю складну роботу, обсяг якої буде постійно підвищуватися у країні.

Викликає незадоволення робота в тих регіонах, які не є пілотними. Тому ми повинні це враховувати і пам’ятати про те, що ці експерименти будуть поширюватися постійно, і цим процесом треба управляти. Я звертаюся і до міністрів - тих, які займаються пілотними проектами, і в цілому до Уряду.

Модернізація первинної мережі має бути завершена до кінця 2012 року. А в січні 2013 року ми, безумовно, будемо підводити підсумки з цього питання.

А тепер декілька слів щодо роботи регіональних комітетів з економічних реформ. Звертаю увагу присутніх тут голів державних адміністрацій на те, що реформи мають працювати, перш за все, в регіонах. І все, що ми робимо в центрі, ми спрямовуємо зусилля на регіони.

Ще вчора, коли я виступав на муніципальних слуханнях, я сказав, що реформа місцевого самоврядування тісно пов’язана з реформами і Національним планом дій.

Тому я вимагаю від кожного регіонального керівника розуміння суті реформ і активної роботи по їх інформаційному супроводу, наповнення, як кажуть, змістом.

Важливо забезпечити системну роботу, що має базуватись на сучасній стратегії розвитку регіону. Це не просто формальність. Сьогодні в 14 регіонах немає стратегічних документів, які б були затверджені до 2015 року. Я звертаю увагу і Уряду, і Адміністрації Президента: якщо ви будете сидіти і чекати - дочекаєтесь. І губернатори - ті, хто не мають регіональних планів - до кінця цього року разом з обласними радами, будь ласка, подивіться, розгляньте їх, визначте пріоритети. Тому що багато зараз спільної роботи ми будемо проводити - Уряд, регіони. Це будуть і інвестиційні проекти. Безумовно, на це треба буде передбачати і відповідний бюджет.

Я попередньо, коли дивився на бюджет, я побачив, Миколо Яновичу, що ми недостатньо коштів виділяємо на житлово-комунальне господарство. Чи ми вважаємо, що це так і далі буде продовжуватись - на ентузіазмі людей - що люди будуть ремонтувати свої дахи, ліфти? Подивіться, що робиться з під’їздами, подивіться на двори. Сьогодні люди вже не радіють від того, що ми автобани будуємо, вони кажуть: «Коли черга дійде вже до нас?» Дуже часто і все голосніше задають ці питання.

Тому на це треба звертати увагу. Я хотів би, щоб, Володимире Михайловичу, при розгляді бюджету в парламенті це було передбачено, були передбачені кошти, так як ми це робили колись з Яцубою. Скільки ми коштів спрямували у 2006-2007 роках? 5 млрд. Я вважаю, що 5 млрд. – це такий мінімум, який повинні мати регіони. А скоріш за все, ця цифра повинна бути набагато більшою для того, щоб ми подолали сьогодні ті проблеми, які сьогодні є в житлово-комунальному господарстві.

Тому питання: чи може забезпечувати регіон реалізацію Програми економічних реформ? - не повинно взагалі стояти. Зобов'язаний. Але разом з Урядом, і це партнерство повинно завжди бути відповідальним, спільним партнерством. Реалії, які сьогодні є у нас в житті наших регіонів, ми добре знаємо. І які пріоритети визначити – це повинні робити регіони на своїх обласних радах. Але обов'язково за участю представників Уряду, Мінекономіки, відповідальних за регіональний розвиток, Мінфіну і т.д. І треба тримати руку на пульсі. Міністерство житлово-комунального господарства тут повинно бути головним організатором цієї роботи, а регіони повинні голосніше показувати їх значущість. Я сказав би так: не треба сидіти і очікувати, що хтось до вас прийде і буде за вас цю роботу робити.

Окрема увага стану реалізації Національних проектів. Я хотів би нагадати, що торік на засіданні Комітету з економічних реформ ми визначили, що національні проекти у ключових сферах економіки мають стати локомотивами реформ. Саме тому ми створили Державне агентство України з управління національними проектами. Розпочато роботу з презентації таких проектів у 15 провідних фінансових центрах світу. Ми працюємо з інвесторами. Тому я звертаю увагу також на те, що національні проекти повинні бути стимулами для приватно-державного партнерства, а не підмінятися лише витрачанням державних коштів.

Треба створювати певні мотивації. Мене непокоїть ситуація з реалізацією проекту «Доступне житло». Тому я вимагаю від Уряду негайно ліквідувати проблеми координації між органами влади і забезпечити підтримку місцевих органів влади в цьому проекті.

Особливу увагу необхідно приділити національному проекту «Нове життя». Проект має на меті відкриття мережі високотехнологічних перинатальних центрів у регіонах України як інструменту для нової якості охорони матері і дитини. З іншого боку, цей національний проект є показовим для оцінки ефективності роботи регіональних комітетів економічних реформ. Адже реформи відбуваються не в кабінетах, тим більше київських, а в регіонах. Якщо результати реформаторської діяльності не відчутні людям – отже, реформа не йде або йде не в тому напрямку.

На 2011 рік було заплановано відкриття першої черги перинатальних центрів у 8 регіонах. Фактично цього року до відкриття готові лише 3 регіони – Кіровоград, Харків і Донецьк. І всім, хто хоче займатися цими реформами, треба поїхати і подивитися, що там зроблено. Я не хочу сказати, що це такий зразок, до якого ми прагнули. Але це той приклад, який дає нам можливість побачити наше майбутнє. У цих регіонах (Кіровограді, Харкові, Донецьку) попрацювали.

Ще два регіони (Житомир, Дніпропетровськ) трошки відстали, вони в процесі і будуть відкривати центри в першій половині 2012 року. Я попросив би «підігнати» цю роботу. А Уряду там, де необхідно, допомогти.

Звертаюся до присутніх тут керівників регіонів: про стан виконання цього Національного проекту ми окремо будемо заслуховувати кожного керівника.

Отже, хотів би почути зараз, під час обговорення, думки Прем’єр-міністра, керівників напрямків реформ стосовно того, як прискорити виконання завдань Національного плану і запобігти їх відставанню за підсумками року. Тому прошу говорити стисло, по темі і з висновками.